Одягну хустину. Чорну, та й з квітками.
Ту, що маю в спадок. Від баби до мами.
Вишию сукенку. Темними ниткàми.
Хрестиком зашию горе між рядками.
Почеплю коралі. Кровними стежкàми.
Та й сплету волосся косами й стрічкàми.
І розвію чари за семи вітрами.
Попелом посиплю поміж будяками.
Помолюсь жалобно перед образами.
Тими, що є спадок. Може й від прабаби...
Щоб розквітли квіти.Та й поміж хрестами.
Щоб сини вернулись живими до мами.
Ми -- непереможні. Завше. І віками
буде Україна. Київ . І каштани.
І лани. І жито. Жайвір за степами.
І червоні маки з диво-пелюстками...
Я -- є українка..Від баби до мами.
Одягну хустину.Чорну та й з квітками...
26.03.2022
Людмила Галінська
