Ода вареникам
Не думай, що Вареник – це пусте!
Всього лиш тісто зварене з начинкою,
Вареник – як Буття людське святе!
Як єдність пари чоловіка з жінкою!
Вареник наче магія життя!
Як фази Місяця у зоряному морі,
Як духу і матерії злиття,
Що долина з праматірних просторів!
Хтось любить їсти м’ясо, хтось гриби,
Хтось голубці, хтось зупу, хтось крученики,
А я з дитинства щиро полюбив
Вареники. Вареники. Вареники.
Ти з тіста, наче Бог, формуєш світ,
Адже Усесвіт теж – неначе з борошна,
А тісто таке ж тлінне як граніт –
То ж головне, щоб смачно було й хороше!
Вареники – не просто пироги!
А серед страв людських немов священники,
І полюбляють навіть вороги
В сметані свіжозварені Вареники!
Як пироги скипають у воді,
Вони ж, як зорі, в небі обертаються!
І почуття з душевних холодів,
До почуттів весняних повертаються!
Дітей також з дитинства приучай,
Щоб не росли ліниві, наче беники,
У працю душу і любов вкладай,
Неначе мак блакитний у вареники!
Вареники, немовби світло й тінь,
Разом в одному видиме й невидиме!
Суть Правди всіх минулих поколінь –
Ніякий бог такого би не видумав!
У темнім небі бога не шукай,
Твори – і щастя буде у знаменнику!
В неділю до полудня завжди май
Хоч невеличку мисочку вареників!
