Очиститься земля, зійде піна до моря.
Та нині так болить, і так багато горя.
Так боязко вночі, так ненадійно днями
І поле світлих мрій покрите все вогнями.
Летить із неба "град" і падає, і падає.
І нині що мене потішить і порадує.
Що смак посолодить, що душу заспокоїть.
Яка така печаль та й рани всі загоїть.
Це тільки божа суть корінчика й стебельця.
І пташечка юрка з маленького кубельця.
І квітка голуба, і біла поряд з нею.
Порадує вода з цілющого єлею.
І зцілить звіробій, і заспокоїть м"ята.
І прихистить тебе (якщо вціліє) хата.
І рідні береги покличуть тебе в луки.
Петрові батоги - це маминії руки.
Тримайся за кору берези, вільхи, в"яза.
Тоді до твоїх ніг не вчепиться зараза.
Тримайся за своє, чуже жени в три шиї.
Не схилять до землі тоді злі буревії.
Шануй, люби цей світ, цю землю синьооку,
Зелені болота, цю річечку глибоку.
Не дай заполонить поля чужим насінням.
Розкидане давно, то ж позбирай каміння.
І буде, буде мир, й настане перемога.
І буде у квітках майбутнього дорога.
Очиститься земля від слизького і злого
Й нап"ється знов води з відерця золотого.
Г.Потопляк.
