Звісно, сьогодні свято, тож настрій відповідний. Смакують наливні яблучка, вирощені у власному садку та раненько освячені. Пригощаємося з колегами-учителями стиглими запашними сливами, солодкими грушами. А тоді заходжу у клас. Таке усе тут рідне! Проходжуся поміж рядами з полакованими партами. Усе гарненьке та чисте, але немає отого дитячого духу, за яким уже проймає сум. Майже пів року ніхто не бігав між оцими рядами! Переглядаю фото у класному куточку - і немов бачу кожного свого учня. Відкриваю вікно - і пригадую ваші літачки, що постійно приземлялися на шкільному ганку. Ось графік чергування, старанно заповнений Сашиною рукою. Ось олівці та фломастери, якими Настя малювала останню стіннівку. А ось і дірка у стіні, залишена ручкою Вадима :)... Як давно та водночас нещодавно усе це було!
І я, і наш клас надзвичайно скучили за кожним із вас, мої дорогі тепер уже дев'ятикласники! З нетерпінням чекаємо вас!!!