Оберіг від нечистої сили та символ наполегливості – барвінок.
А ще звуть його барвін-зілля,
Запрошують на весілля,
Зустрічати уродини,
Прикрашають ним хлібини...
Він голова в обряді,
Люди йому дуже раді.
Про цю квітку, що вельми подобається українському народові, існує безліч легенд. Ось перша:
Діялося це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги в одне село, винищили там усіх людей. Лиш один парубок та дівчина сховалися в лісі. Але і їх знайшли бусурмани. Парубка зарізали, а дівчину задушили. Ото з парубочої крові й виріс барвінок у лісі, а губами дівчини полилася чиста вода.
Пропоную до уваги ще одну:
Одного разу богиня Флора опустилася на землю, схилилася перед фіалкою та почала пестити її. Вона розгладила фіалці листки та наділила її ніжним запахом. Побачивши це, барвінок почав просити Флору і його чимось відзначити, ну хоча б дати такий же, як у фіалки, запах. Флора відмовила. «Тоді дай мені який-небудь дар, який зрівняв би мене з фіалкою,— попросила квітка.— Я настільки схожий на фіалку квітом, але її всі люблять, а мене — ніхто». «Добре,— відповіла Флора.— Ти будеш цвісти вічно, навіть тоді, коли фіалка відцвіте». «Але якщо ти виконала моє перше прохання,— не вгамовувався барвінок,— не відмов і у другій. Зроби мою квітку більшою, ніж у квіток фіалки». «Добре, я виконаю і це,— невдоволено відповіла Флора,— але пам'ятай, що величина завжди була протилежністю глибини». Промовивши це, богиня хотіла вже піти, але барвінок насмілився попросити її про третю ласку. «Дай мені ім'я, Флоро... Безіменний я — все одно, що волоцюга». «Ой, невгамовний! — вигукнула Флора роздратовано.— Ти хочеш будь-що перемогти свою скромну сусідку. Тож нехай ім'я твоє буде вираженням твого настирливого характеру. Віднині ти називатимешся "Переможець"».
Барвінок посідає помітне місце в багатьох народних святах і обрядах України. Так, під час весняних свят і літніх ігор Івана Купала вінки з барвінку прикрашали голови наречених і зачіски молодих дівчат. Барвінок відігравав чималу роль в українських весільних обрядах — у випіканні короваю. І сьогодні листям барвінку в Україні прикрашають весільний коровай, квітами осипають наречених, встилають перед ними дорогу.
Барвінок був улюбленою квіткою Жан-Жака Руссо, він нагадував йому про щасливі хвилини кохання. Барвінок користувався також прихильністю німецького народу та був суперником незабудки, А оскільки його шкірясте, блискучо-зелене листя вирізнялося особливою міцністю та живучістю, то незабаром з лісу його перенесли до саду, а звідси й на кладовища, на дорогі могили — як знак вічно квітучого кохання та невгасимої згадки.
Внаслідок усього цього люди, які вічно жадають щастя і довго добиваються здіснення якогось бажання, приписували барвінку особливу чарівну силу. Наприклад, в австрійців до сьогодні існує повір'я, за яким, нібито в ніч на Св. Матвія (24 лютого) дівчина, яка кине вінок з барвінку в проточну воду та покружлявши мовчки берегом, із зав'язаними очима піймає його, то вінок цей буде їй вінчальним. Барвінок має також, на думку німців, властивість проганяти будь-яку нечисть. Але для цього його слід збирати восени між двома святами на честь Пресвятої Богородиці — між 25 серпня (днем Успіння Пресвятої Богородиці) та 8 вересня — днем її Різдва. Якщо людина, що зірвала барвінок у цей час, носить його при собі, то над нею не матиме жодної влади ані диявол, ані будь-яка інша нечисть; а якщо його повісити над вхідними дверми будинку, то вся нечисть не матиме сили проникнути в дім. І тому зірваний барвінок приносить щастя, а в букеті — незмінну любов. Сплетені з нього вінки кладуть біля голови небіжчиків, оскільки вінки ці мають, нібито, властивість зберігати тіло померлого від розкладу.
Барвінок відігравав чималу роль і в Середні віки — в суді над людьми, звинуваченими в угодах з дияволом. Суддя повинен був, закликаючи диявола, зірвати листок барвінку та, промовляючи ім'я звинуваченого або підозрюваного, кинути його на сковорідку з киплячим салом. Якщо листок залишався на сковорідці в салі, то обвинувачений був невинним, якщо ж він вистрибував зі сковорідки, то це означало, що обвинувачений продав душу дияволу і тому був здатен на ті злочини, які йому приписувалися. В останньому випадку результат був страшним. Підсудний звинувачувався в чаклунстві, піддавався жорстоким тортурам і врешті-решт спалювався на вогнищі. Всі властивості, що приписувалися німцями барвінку, звичайно, базуються на його дивовижній здатності не в'янути, його чудовій живучості.
Барвінок супроводжую людину від колиски до могили. У відварі з барвінку купають немовлят, щоб росли здоровими і щасливими. Ним заквітчують коси дівчата. Він росте біля криниці, щоб вода була чистою і цілющою. Барвінок ми зустрічаємо на кладовищах, бо він — символ пам'яті. Барвінок цінують не тільки за цвіт та красу, а й за корисність. Він є лікарською рослиною
Відомий барвінок і як приворотне зілля.
