О стежино в'юниста, стежинко,
І куди ж понесла ти роки?
Пронеслась, як на небі хмаринка,
Відцвіла, мов торішні квітки.
І куди ж ти забрала дитинство?
Розгубила і юності цвіт,
Десь розсипалось щастя намисто.
Відлетіли і мрії в політ.
І куди ж понесла ти світанки
Ті, що сяяли сонцем в росі?
Вже в тумані рожеві серпанки
І сумні, невеселі пісні.
Вже прив'яли твої буйноцвіти
І пожовкли м'які спориші.
І на заході теплі зеніти
І красу змили сильні дощі.
О стежино дитинства, стежинко,
Десь за обрій сховався твій слід.
Вже мережить тебе павутинка...
А так хочеться бігти ще вслід.
Оксана Козак
