О, пані Літо! Травень вас давно чекає.
Причепурився. Напахнився. Кавалер.
Три дні не їсть. Очима водить і зітхає.
Пітніє, бідолаха. Щоб не вмер...
Ходіть. Ходіть. На нього не зважайте.
Він, як дитя, закоханий по вуха.
Він трохи зрадник. Так собі і знайте.
Побавтесь ним як слід. Набридла муха
снує туди-сюди. Пора вже ваша.
Чай з чебреців на ґанку до зорі...
І полуниць чубатих повна чаша,
і бабки, мошкара, і комарі...
О, пані Літо! Будуть сарафани,
легкі сукенки з крильцями до пліч,
бретелі, бантики, оборки і волани,
і тòнкі палантини в теплу ніч.
О, пані Літо! Я така, як Травень.
Три дні зітхаю. Мучусь. Ледве сплю.
Чекаю вас. Хоч маю хатні справи.
І більш за все осінні дні люблю...
Але... На ґанку чай вже вистиг. Де ж ви, пані?
Ходіть. Ходіть. Чекають нас убйори.
Спекотні дні та вечори заспані
і подих раю у суцвіттях матіоли...
29.05.2023
Людмила Галінська
