О осінь... осінь... листячко із клена
Злітає в парку жовте, чарівне.
Краса осіння ніжна, золочена,
А сьогодення в нас таке сумне.
Не тішать очі в позолоті віти,
Ні павутин мереживні краї.
Не може осінь душу обігріти.
Війна у нас іде й страшні бої.
В косах берези вітер завиває,
Спокою й він не має на землі,
Щодня в окопи сірі заглядає,
Збирає там тривоги і жалі.
Серед смертей шугає на розпутті,
Від страху разом з осінню тремтить.
Ми ж віримо у світлі дні майбутні,
Що голуб миру з щастям прилетить.
О осінь... осінь... листячко злітає:
Руде, багряне, жовте, золоте.
Добро завжди все зло перемагає
Й весною знов калина зацвіте.
Оксана Козак
30.10.2022
Світлини автора
