– Я розповім вам про свято на яке ви чекали з великим нетерпінням, до якого готувалися, старалися бути чемними, слухняними, милосердними, свято святого Миколая.
Було це давно-давно, в третьому віці після народження Христа.
В той час, в 280 році народився в Патарі, місті Лікійському св. Миколай. Родичі його Теофан і Нона з великою старанністю займалися вихованням свого єдиного сина. І вже з малих років Миколай дивував всіх своєю добротою. Нічого
не бракувало малому Миколаєві – ні гарної одежі, ні смачної їжі. Та він був сиротою, бо рано померли йому тато й мама. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Часто виходив на вулицю зі свого гарного будинку і грався з дітьми. Це були діти вбогих батьків і жили в темних, глиняних хатах. Шкодував їх Миколай і не знав, як їм допомогти.
Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати і писати. Одного разу читав він разом із учителем св. Письмо. “Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не відає, що робить лівиця….”
Замислився Миколай. “Як це розуміти?” – спитав учителя. – Коли робиш добре іншому, то не треба про це нікому оповідати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.Ой, хто, хто Миколая любить.docx
