Низенько верби нахилились до води,
У талих водах миють довгі, срібні коси.
Весни не зупинить нестримної ходи.
Всміхається так мило неба чиста просинь.
Гойдає вітер ніжно плетиво гілок.
З-під снігу проглядають хрещики барвінку.
До теплої весни лишився тільки крок.
Весна близенько вже — на тихому зарінку.
Щедро нап'ється світ весняної краси,
Природа оживе, оновиться весною,
Вберуться в зелень: і поля, й сади, й ліси.
Ох, не надихатись весняною красою!
Оксана Козак
