Новорічне
Новий рік коло порогу
Подякуймо, друзі, Богу,
Що носили нас ще ноги,
Що тримались хто за кого:
Хто за жінку, хто за стінку,
Хто за серце чи печінку.
Головне, що рік прожили,
Що дзвеніла кров у жилах.
Вже не так, як в майські дні –
Але ми ще на коні.
Літ немало за плечима,
Колись були молодими.
Нас гойдали літні ночі,
Нас кохали карі очі.
І зросли найкращі квіти
Із кохання того – діти…
Розлетілись горобцями
Діточки від тата й мами.
Та дарунками здалека
Внуків вже несуть лелеки.
Гойдай, діду, гойдай, бабо,
Хай когось задушить жаба,
Що росте нащадок роду,
Що є в домі й на городі…
В хаті, де нема онука,
Баба пса бере на руки,
Дідо тягне із плящини,
Ховається під перину.
І тремтить, як лист трепети,
Бо боїться нагло вмерти.
І від вірусу в короні,
І від дзвоників у скронях.
Від болячки і горячки –
І «швидкої насті» – с…ки …
Новий рік коло порогу,
Поклонімся, друзі, Богу.
Миру й долі Україні,
Неба світлого дитині.
Щоби, мов весняні води,
Плив достаток до господи.
Синьооким й чорнобровим
Море радості й любові,
Щастя й вірної руки –
Не на день, – а на роки!
