Прочитав статтю і, знаєте, якось так знітився, щось я не так зрозумів, думаю, треба вникнути. От зараз спробую це зробити. Але оскільки я не філолог, то буду мати на увазі, що залучу потім до процесу як вчителів зі школи, так і науковців з кафедри – нехай допоможуть розібратись фахово. А я вже буду просто ділитись враженнями.
Але, між іншим, пропонувати певний метод. Ну, він же не новий, коли учень пише з помилками, тоді вчитель йому по написаному черкає, так же? Але то на папері, скаже хтось, так в електронному варіанті це зробити ще легше, от дивіться:
Чи це і справді наша мова?\1\
Чи не здається вам, що мова сучасної України значно здеградувала за останні десятиліття?\2\
Щодо так званої «новомови» (Newspeak) – терміну, який раптом став таким актуальним, що його прив'язують до будь-якого контексту.
Перш ніж викажу свою думку, просто нагадаю, що це термін журналіста і письменника сюрреаліста Джорджа Орвелла, який означає не що інше, як різновид цензури.\3\
«Новомова» мала унеможливити будь-які відхилення від політичної лінії Партії. Це досягалося тим, що в лексиконі і повсякденному обігу – словниковий запас мови зводився до мінімуму. Якщо без слова можна було обійтися, його не мало бути в словнику «ново мови».
Не знаю, навіщо сучасні пропагандисти актуалізували цей термін, але особисто я бачу в ньому відображення нинішньої України. Отож питання, які мене – і сподіваюсь, вас тривожать:
Чи не здається вам, що мова сучасної України значно здеградувала за останні десятиліття?
Я особисто в цьому упевнений. Причини цього на поверхні. Це ті політичні та інформаційні процеси в нашій країні, які творяться неукраїнцями\4\, тими, хто змушений з ряду причин користуватися українською мовою.
Тобто, українська для них виступає в ролі іноземної\5\.
Історія практично не знає випадків довершеного оволодіння іноземців мовою корінного населення. В пам'яті спливає хіба що етнічний поляк Джозеф Конрад, який дивував своєю вишуканою англійською навіть самих англійців.\6\
Наша «квазіеліта»\7\ не переймається такими питаннями. Навіщо! Їй не треба особливо напружуватися, бо в її руках практично усі сучасні українські ЗМІ, і всі важелі держуправління.
Тобто, якщо ти володієш п'ятьма сотнями українських слів, то ніхто навіть не додумається тобі в чомусь дорікнути. Основна ж вимога говорити українською ніби дотримується?\8\
Але убогість і обмеженість такого «спікера» стає зрозумілою тільки тоді, коли він відривається від заготовленого і відредагованого тексту – і починає імпровізувати. Або ще гірше – коли такому «спікеру» доводиться дискутувати з кимось із істинних носіїв мови – ітелектуалом чи просто українським інтелігентом, який знає українську класику, вільно оперує українськими ідіомами, метафорами та цитатами або історичними фактами. Отут і стає помітна разюча різниця між справжньою мовою народу і тим «новомовом», яким уже двадцять років живе наша країна.\9\
А щоб не було чутно і помітно, що відбулася ця грандіозна культурна і мовна підміна, зробили наступне – з нашого інформаційного простору вичистили практично всіх носіїв мови і представників справжньої української інтелігенції – письменників, поетів, мистецтвознавців, краєзнавців.\10\
Вакуум, який утворився, нашвидкуруч заповнили спритними і плодовитими «кріейтерами» новітньої української культури.
Драматизм цієї ситуації полягає в тому, ця «новомова» викликає жах у людей освічених, тоді як більшість молодого покоління, що виросло на цій «новомові» і не потребує більшого і кращого.
А тепер додайте до цих 500 слів «новомову» ще якусь кількість ненормативної лексики та російського матюччя, молодіжного модного сленгу та запозичених англіцизмів – і ви отримаєте цю лексично збіднену, жахливо брудну і катастрофічно здеградовану мову, яку ми маємо. Якою заповнене наше спілкування, наші телеканали, наші радіостанції – і наші пісні, які 24 години на добу лунають на ФМ-каналах.\11\
Найстрашніше те, що ви ніде не можете почути мовних еталонів, бо українські мистецькі артефакти, за виключенням культових вишиванок, просто виведені за межі масової свідомості! А до українського класичного літературного спадку у молоді стійке неприйняття.\12\
Чи розуміє це хтось у новітній Україні? Можливо! Але цю тему навіть немає з ким і де обговорити, бо ця тема закрита раз і назавжди.\13\
Ось виходить, що те, що більшість вважає українською мовою, на сьогодні такою не є. Це оруелівський «новомов», ускладнений війною, демографічними процесами і нерозумінням на вищих щаблях важливості і складності проблеми. Бо той «новомов» , який сьогодні у нас поширюється на противагу «вєлікаму і магучєму» – це що завгодно, але не наша рідна і солов’їна, хто б і що вам не говорив.\14\
1. Передовсім маю зізнатись, що я оригінальний текст дещо підредагував. Думаю, що відсутність коректора дається взнаки і дрібні описки я виправив. А новомов мені видається кострубатим. Новояз краще. Ще є варіант новосурж… Ну, життя нас розсудить, за десять років побачимо, що люди обрали за краще.
2. Вона без сумніву поширилась, а відтак нові носії, не досить вправні, її деформують. У цілком відомий спосіб, що називається суржиком. Ну, мабуть, природний процес? Треба мати його на увазі і якось делікатно протидіяти, щоб ті люди, що навертаються від російської до української, не почували себе ніяково, мовляв, от недолугі. Але ж як конкретно? Питання дуже складне, рівня національної програми. Чи державної? А хто знає різницю – підніміть руку…
3. Тут маємо уточнити. У Орвелла в 1984 (всі вже прочитали?) це наслідок тотального вживання цензури, коли люди вже забули справжнє значення слів і вживають їх облудну заміну. Цілком свіжий приклад – СВО замість війни, як цього навчив росіян Путін. Ну і в нас деякі автори завжди кажуть, скажімо, рашисти замість росіяни. Чи орки. Ці явища в мові завжди є і будуть, що з цим робити? Ну якось діяти. Разом, спільно, академічній спільноті, педагогічній, культурологам з політологами – на наукових принципах, звісно, але суспільною силою.
4. Зайдами. Окупантами. Євреями. Широке поле для фантазій. На жаль, автор, вживаючи, таке химерне слово, заплутав ситуацію. Сказав би просто «російськомовні громадяни», то було б точно і зрозуміло. А так…
5. А, мабуть громадяни Білорусі і Росії, що воюють у складі ЗСУ? Аби не «іноземна», а «друга», то тоді і російськомовні українці були б тут згадані, а так виходить, що вони іноземці.
6. І знов: аби було сказано, що не можна вивчити другу мову так само вправно, як і першу, то ясно було б, що це не так. Здебільшого так, але не обов’язково. Але як згадана «корінна», то маємо додумати щось про колоніалізм?
7. Це, звісно, Слуги народу. Чи всі депутати? Чи олігархи? Оті погані, що псують життя нам, добрим людям.
8. Так, людина на державній службі, державною мовою володіє – в чому проблема? В тому, що вона не може віршувати? Не поціновує Андруховича чи Бажана? Не факт, але цілком вірогідно, втім, яка від цього шкода? Звуження мовного середовища, зниження накладів книжок, зменшення кількості слухачів пісень, відвідин концертів. То виробники контенту мають боротись, писати цікаво, про те, що людям болить. Але посадовець вже тут не допоможе, це питання до культурологів, що і як треба робити, аби висока культура одержувала високий попит.
9. Ні, ні, підміна понять. По-перше, обмежений мовний словник посадовця в українській не заважає йому знати ще дві-три мови, правда? І одну – будемо відверті, що російську – краще за інші. Це зовсім не робить його убогим і обмеженим, це обмежує його тільки в усному діалозі. По-друге, досконале володіння мовою і знання історичних фактів – це зовсім різні речі. І, нарешті, хоч і згаданий народ, він тут ні до чого, йдеться про еліти, а народ у даному разі це слухачі. Мовчазні здебільшого.
10. Ну все, дійшли, нарешті, і до масонів, що всіх достойних людей вичистили, а покидьків поставили біля руля нації. Знаю, кого кликати на допомогу.
11. Тут нічого не можу сказати, бо не слухаю ті канали. Ні, ну щось на ЮТюбі бачу з Прямого, 24, Фабрики новин, чую там ведучих, від яких не помічав якихось ляпів чи спотворених слів. Мова жива, мені подобається. Треба питати фахівців.
12. О, а тут не просто знаю, що сказати, я вже і пропозицію підготував раніше.
13. Та ні, пане Анатолію, просто треба вміти працювати по-новому. Не так, як колись, а так, як треба сьогодні. Тоді молодь почує. Звісно, я маю на увазі технічну чи інформаційну складову, а не зміст і стиль творчості тих чи інших митців.
14. Як на мене, то це нормально. Мова змінюється, це живий організм. Суржик я вважав проблемою, поки не замислився про страшенну кількість німецьких та італійських говірок. А сербська, що вживається в різних країнах мішана з угорською, болгарською чи албанською. Словацька на межі з чеською, польською чи русинською і угорською. Це жива стихія, вона живить літературну мову, якою, звісно, має опікуватись поет чи літератор. А вже ми йому допоможемо, сучасними засобами, звісно. Для початку попросимо статтю почитати. Сайт, де стоїть стаття, перегляди не показує, ну ми будемо орієнтуватись по цьому тексту. І по кількості коментів. Там, тут, по форумах. Тема ж важлива? Комплексна, почали з філології, перешли до політології, закінчили громадянською позицією. Але хто ж має розібратись як не ми самі?
10.9 підводимо підсумки. Тут 441 перегляд і один лайк. Це результат запрошення, що стояло по різних форумах. Ну і лайки, звісно, там по форумах теж є. Але не більше, ніхто нічого не сказав.
А там, де стаття пана Анатолія, повна тиша.
Там, де для нього пропозиція, трохи веселіше:
Втім, знов самі перегляди, відповідей чи пропозицій, зауважень нема. Нема обговорення, а відтак просування в розумінні наших проблем, про які пан Анатолій сказав, а я цю розмову продовжив.
Але, може, просто не було часу подумати?
Ну, ще почекаємо...
