Освітянська наука має знайти можливості допомогти молодому спеціалісту адаптуватися до нових умов і водночас не втратити себе, максимально розкрити внутрішні ресурси, стати психічно здоровою й гармонійною особистістю в обраній професії. Організація ефективної професійної діяльності вчителя фізичної культури є актуальною проблемою, при цьому важлива роль у підготовці майбутнього фахівця приділяється саме його психологічній зрілості та професійним якостям.
Формування національної системи фізичного виховання у Новій українській школі, вимагає нового змісту та пошуку ефективних форм, засобів і методів підготовки вчителя фізичної культури, створення відповідного навчально-методичного забезпечення. В основі педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання є знання предмету викладання («фізична культура») та його методики. Тому дуже важливо, щоб кожен студент усвідомив, що найсуттєвішим у методиці є рівень індивідуальної майстерності педагога. Через його діяльність вона і віддзеркалюється в конкретних досягненнях учнів. Сьогодні перед вчителем фізичної культури в Новій українскій школі стоїть проблема – зробити фізичне виховання процесом безперервної дії. Це означає, що вчитель не має права обмежувати свою діяльність окремими епізодичними заходами з фізичного виховання або лише час від часу залучати до цього процесу інших осіб. На порядок денний роботи вчителя час висуває питання про фізичне виховання школярів як систему всезагального обов’язкового навчання основ здоров’я і гігієнічного виховання .
Широко відомо і не викликає сумніву й те, що формуванням здорового способу життя учня займається як сім’я, так і весь педагогічний колектив загальноосвітньої школи. Тому, цілком зрозуміло, що студенти факультетів фізичного виховання – майбутні вчителі і від їх ставлення до цієї проблеми буде багато залежати у вихованні здорового покоління. Питання вдосконалення методики викладання основ здоров’я і фізичної культури в учнів загальноосвітньої школи стали предметом досліджень багатьох авторів, але переважна більшість праць присвячена підвищенню ефективності академічних занять. І зовсім мало робіт із питань змісту, форм і методики організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи з учнями.
Тому цілеспрямоване поєднання урочних і позакласних занять, під час яких відбувається засвоєння основ фізичної культури та формування вмінь і навичок організації самостійних занять фізичними вправами, забезпечить неперервне зростання показників фізичного розвитку і рухової підготовленості учнів [6,.22c].
У психолого-педагогічній літературі проблема підготовки майбутніх учителів фізичної культури має багатоаспектне теоретичне висвітлення. Концептуальні засади підготовки майбутніх фахівців фізичної культури висвітлено в багатьох працях таких вчених: Е. С. Вільчковський, М. Я. Вілєнский, О. Ц. Демінський, В.І. Завацький, Б. М. Шиян, Ю. М.Шкребтій та ін. Як доводять деякі науковці, підготовка вчителя фізичної культури до здійснення ефективної роботи в школі, практично, не відображена у спеціальній літературі й те, що вона здійснюється без достатньої професійно-педагогічної спрямованості. Посилення оздоровчої функції фізичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, що знаходить вияв:
- у нормативному відпрацюванні рухового режиму учнів майбутньої
12-річної школи;
- у введенні в усіх класах трьох уроків фізичної культури;
- забезпеченні диференційованого підходу до різних вікових груп школярів;
- створення для кожної дитини здоров’я забезпечуючого навчального середовища, що потребує модернізації процесу підготовки майбутніх учителів фізичної культури у вищих навчальних закладах та спрямування його на формування творчої особистості, здатної виконувати роль координатора здоров’язберігаючої освіти.
Водночас у підготовці майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи з учнями загальноосвітніх шкіл існує низка суперечностей: між вимогами суспільства до підготовки майбутніх учителів фізичної культури як координаторів здоров’язберігаючої освіти й недостатнім осмисленням і узагальненням цього процесу в педагогічній науці; між масовістю підготовки майбутніх учителів фізичної культури та індивідуальнотворчим характером їх професійної діяльності; між орієнтацією на нові моделі навчальновиховного процесу у вищій школі та традиційним змістом,формами і методами підготовки майбутніх учителів. Необхідність вирішення цих суперечностей потребує переосмислення мети, змісту й завдань підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації фізкультурно оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх шкіл.
Вважається, що у визначенні підготовленості майбутнього вчителя фізичної культури до роботи важливими критеріями є ціннісне відношення до майбутньої діяльності, сформованість педагогічного мислення та комунікативних здібностей, а загальним показником розвитку професійно-педагогічної культури особистості майбутнього вчителя виступає ступінь його різнобічної творчої активності. На думку Е.С. Вільчковського, який вважає, що важливе місце в моделі фахівця фізичного виховання посідає ‘’визначення змісту й структури його професійної діяльності, обсяг виконуваних ним педагогічних функцій; рівень вимог до кожної з них, до знань, умінь і навичок, необхідних для повноцінного виконання професійних обов’язків”. Вчений доводить, що ефективність виконання педагогічних функцій (навчання і виховання) фахівця фізичного виховання „забезпечується плануванням роботи з фізичної культури, організацією системи фізичного виховання, контролем, обліком і аналізом ефективної педагогічної діяльності”.
Підготовленість майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності має забезпечувати: оволодіння навичками організації та проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в школі; набуття навичок організації та проведення спортивномасової та фізкультурно-оздоровчої роботи в школі; оволодіння навичками організації та проведення занять у фізкультурно-оздоровчих гуртках; якісне проведення уроків та занять у спеціальних медичних групах; оволодіння майбутніми вчителями практичними вміннями щодо проведення методичної роботи:
- здійснення планування всіх ділянок фізкультурно масової роботи в загальноосвітньому навчальному закладі;
- володіння навичками організаційно-методичної роботи з вчителями-предметниками та особливо вчителями початкових класів для надання методичної допомоги в організації та проведення ними фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі навчального дня школярів (фізкультхвилинки, години здоров’я) та методичної роботи з учнями – щодо формування навичок самостійних занять фізичною культурою
У сучасній педагогічній літературі підкреслюється думка про те, що в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури важливо розвивати її складники. Одним із них є організаційний компонент професійної підготовки. Майстерність вчителя фізичної культури виявляється в організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи з учнями. Це означає те, що необхідно досконало володіти методами організації навчально-тренувального процесу, вміти залучати дітей та молодь до систематичних і активних занять фізичною культурою і спортом. У зв’язку з цим перед професійною освітою постає завдання, пов’язане з оволодінням майбутніми вчителями фізичної культури методами організації оздоровчої, фізкультурної та спортивної діяльності учнів.
Вчитель фізичної культури покликаний організовувати різні напрямки діяльності дітей та молоді. У якісній професійній підготовці вчителя фізичної культури важливе місце посідає оволодіння методами організації занять із фізичного виховання в школі. Як зазначає М.Д.Зубалій, фізичне виховання – це спеціально організований процес, спрямований на зміцнення здоров’я і загартування організму людини, гармонійний розвиток її функцій і фізичних можливостей, формування важливих рухових здібностей, навичок та вмінь. З метою організації фізичного виховання в школі вчитель фізичної культури покликаний ефективно використовувати в роботі з дітьми фізичні вправи (гімнастика, рухливі та спортивні ігри), оздоровчі сили природи (сонце, повітря,вода,земля),гігієнічні фактори на уроках фізичної культури, фізкультурно оздоровчих заняттях, а також у спортивно-масовій роботі.
Для забезпечення процесу спортивно-масової роботи учителю фізичної культури важливо оволодіти необхідними організаційними методами. Вони пов’язані, передусім, з організацією роботи спортивних секцій, позакласних занять учнів з масових і технічних видів спорту. Спортивне тренування має певні особливості і тому вчитель фізичної культури повинен проявляти індивідуальний підхід до спортивних тренувань вихованців, уміти визначати перспективні кроки у формуванні спортивної майстерності. Отже, організаційний компонент професійної підготовки вчителів фізичної культури має певний зміст і спрямований на ефективне використання в роботі з дітьми різних методів організації фізкультурно-оздоровчої роботи, занять з фізичного виховання в школі, а також спортивно масової роботи в системі освіти, діяльності дитячих та спортивних шкіл.
В сучасних умовах стан професійної підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до роботи з учнями загальноосвітньої школи характеризується недостатньою реалізацією у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів психолого-педагогічних умов для активного засвоєння теоретичних знань й практичних умінь з фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи та реалізації особистісно орієнтовних розвивальних форм і методів взаємодії в системі «викладач-студент»; відчувається нагальна потреба навчально-методичного забезпечення як для студентів, так і для вчителів фізичної культури.
На сучасному етапі розвитку освіти в Україні потрібно оновити зміст професійної підготовки майбутніх вчителів, яка має забезпечувати: набуття навичок викладача-організатора фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітній школі, оволодіння навичками організації та проведення занять у фізкультурних гуртках; якісне проведення уроків та занять зі спеціальними медичними групами, набуття навичок викладача-організатора спортивно-масових заходів і змагань в школі; оволодіння майбутніми вчителями практичними вміннями щодо проведення методичної роботи.
Сформованість певного рівня підготовленості майбутнього вчителя фізичної культури до роботи з учнями загальноосвітньої школи зумовлюють такі фактори, як активне засвоєння теоретичних знань і практичних та методичних умінь з фізкультурно-оздоровчої й спортивно-масової роботи в процесі особистісно-орієнтованої розвивальної взаємодії в системі „викладач-студент”. Крім того, професійна підготовка студентів повинна розглядатись як цілісний процес керування розвитком творчої особистості майбутнього вчителя. Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо у розробці найбільш доцільних форм і методів професійної підготовки у вищих навчальних закладах майбутніх учителів фізичної культури.