Ніщо не повернеться вже назад.
Пройшли дитинства й юності всі миті
І лиш в душі ще зеленіє сад,
І в спогадах хвилини ті прожиті.
Так гріє нас невидиме тепло,
Що бережемо у глибинах серця,
Пригадуємо те, що в нас було.
Мелодія душі рікою ллється.
Не повернути вже назад роки,
Що пролетіли, наче в небі птиці.
Ще повертають нас туди думки,
Добро берем з минулого криниці.
І далі йде вперед стрімке життя.
Наповнюймо його зерном любові.
Хай буде мир і світле майбуття,
Всі дні прийдешні ясні й пречудові!
Оксана Козак
