Ніхто не чує, і ніхто не бачить,
Ніхто не знає, як комусь болить.
Ніхто не пожаліє й не пробачить
Не залікує місце, що щемить.
Живе людина, як усі - звичайна,
Робота, дім, як в кожного із нас,
А у душі, чи радість - чи страждання,
Ніхто не зна, під зміною гримас.
Сьогодні вона щиро посміхалась,
Була люб'язна, ніби говірка,
Але коли на самоті лишалась,
Текла сльоза в її душі гірка.
Ось та людина - дуже сильна духом
Перебинтує рану, що болить,
Встає, і з кожним новим рухом,
Бути стійкою й сильною велить.
(с) Тетяна Голінська
