Тремтіли зорі загадково й тихо.
Торкався місяць сяйвом верховінь.
Відходив вечір, прохолоддю дихав.
Ішла вже ніч до сонних володінь.
Гойдала роси срібні на ряднині,
Заколисала сосни вже й дуби,
Смерекам надягла наряди сині
І комишам пригладила чуби.
Наділа липам шовковисті льолі.
Сорочку клену зшила з органзи.
Сон ніжний принесла стрункій тополі.
Своїм крилом торкнулася лози.
Перегукнулась в лісі із совою,
Шепнула щось на вухо вітерцю
І коней провела до водопою,
І усміхнулась мило ялівцю.
Тремтіли зорі в небі загадково.
Лилась до серця ніжність і теплінь.
Ішла вже нічка темна гонорово
В обійми теплі сонних володінь.
Оксана Козак
