Ні, світе, це вже не війна,
Це навіть не назвати геноцидом,
Це з пекла вирвався назовню сатана,
Орудує безжальним паразитом!..
З'їдає все - дорослих і дітей,
Старих і хворих, бідних і багатих,
Йому замало лиш людських смертей,
Він взявся вже тварин вбивати!..
Ти чуєш, світе, це все не кіно,
Тут діти помирали в страшних муках,
ООН, ЄС і НАТО все одно,
Дитячих криків аж туди не чути!..
Та їх не чути, навіть, і своїм,
Вже Україна поділилася надвоє,
Одні страждають десь серед руїн,
На згарищах землі святої!..
А інші... інші, як весь світ,
Осліп, оглох і совісті лишився,
Байдужість знищує вкраїнський цвіт
Руками кровожерливих фашистів.
Ні, світе, це вже не війна,
Дитячі муки не назвеш війною,
У всьому цьому ваша є вина,
Бо ви змирились з клятою чумою!..
19.06.2023 р АЗ автор Лукаш Ірина (Вазерцева)
