Ні смутку, ні образ, ні сподівань ...
У різнобіччі зустріч - випадковість.
Тобі так личить осінь без зітхань.
І він інакший - сива загадковість.
Хвилинна кава в пізньому кафе
і злива слів, обрамлених зізнанням.
Його зіниці, наче під шафе,
в твоїх шукали колір і кохання.
Сентиментально - ніч і променад,
промоклі плечі й тисячі історій.
Він щось мугикав типу серенад,
уклінно перепрошуючи: "Sorry".
Здіймався ранок посеред думок.
Стелило листя золоті узори.
Він і вона не стишували крок -
наперекір, а чи у непокорі.
(с) Світлана Сащук
Світлина з мережі
