Земле моя!
Цієї весни ти прокинулась не від щебету птахів. Тебе розбудили гради. Знову тебе топче ворожий чобіт окупанта. Знову твої груди розривають вибухи снарядів.
Земле моя! Страднице моя!
Плач. Виливай свою тугу росяними ранками, виливай свій біль дощовими грозами. Плач. Криком кричи. Кричи клекотом журавлиним, кричи громом, бий блискавицею. Найкращі сини і доньки твої йдуть на вересові поля небес.
Молись, великомученице моя!
Молись. Вилий тугу свою у молитві світові. Подивись на світ хрещатим барвінком: синіми очима вбитих дітей. Розкрий світу калинове серце своє: гіркий біль за синами і доньками своїми.
Враже лютий, проклинаю тебе!
Проклинаю тебе, твоїх дітей, дітей твоїх дітей до вісімнадцятого коліна. Не знати тобі спокою ні на сім світі, ні на тім. Згинеш ти - і сліду не залишивши по собі, враже лютий.
Земле моя, матінко моя!
Дай сили нащадкам героїв встояти проти ординської навали.
Ти – міць.
Ти – сила.
Ти – світло.
Ти – сяйво.
Ти – любов.
Ти – молитва.
Ти – священна земля.
Тебе не здолати. Ніколи і нікому.
@Наталія Злочевська
24.03.2022