Незабудка ....квітка вірності

"Скоро жимолость в нашім саду

зацвіте, й незабудками знов заросте

Над холодною річкою берег..."

Ніжно-голуба, мов бирюза(але є їх багато відтінків), з яскраво-жовтою, золотою серединкою, незабудка - окраса нашої весняної флори. Особливо великі та яскраві болотні незабудки, що ростуть на вологих луках, по канавах. Букет незабудки чудесно-гарний, а якщо його розв'язати й розкласти в глибокій тарілці з водою, то чарівність квітів значно зросте.

Свою чудну наукову назву "Myosotis", що означає "мишаче вушко", ця гарна квітка одержала через своє покрите тоненькими волосками листя, котре, розгортаючись із бруньки, справді нагадує мишаче вухо.

...Є багато легенд про виникнення назви цієї квітки. Розповім деякі з них. Це німецька легенда. Слухайте.. "Жили-були колись в одному лісі хлопчик та дівчинка. Мешкали вони самотньо у справжній глухомані, постійно гуляли разом і згодом міцно покохали одне одного. Та юнак несподівано зібрався в дорогу, захотілось йому подивитися на світ. ....Сумно проводжала дівчина друга дитинства через високий буковий ліс мимо похнюпленої фіалки, повз веселий кущ глоду, аж до узлісся.

фіалка і глід

....Тут вони раптом побачили темно-сині, схожі на великі сині очі, квітки. Болісно розлучаючись, юнак і дівчина зірвали по квітці і передали одне одному на згадку, запевняючи, що збережуть пам'ять про свої стосунки, і як тільки їм стрінеться десь ця квітка, кожен зірве її на підтвердження того, що не забули.

....Як пообіцяли, так і вчинили.... Минули роки, довгі роки. Він все не повертався, а вона перетворилася на сиву бабусю....Знову настала весна, і ось колишня дівчина, тепер - стара бабуся рушила через високий буковий ліс, мимо похнюпленої фіалки, повз веселий кущ глоду на узлісся й несподівано зустріла там якогось старого, такого ж сивого, як і сама.... Вони зрозуміли, що незнайомі. Але на узліссі росла синя квіточка. Обоє нахилилися, щоб зірвати її, їхні руки стрілися, й старі, заливаючись слізьми, впізнали одне одного, а також переконалися, що зберегли вірність, оскільки ніхто з них не забув даної обіцянки..І з того часу маленьку синю квітку називають "незабудкою"....

Е цікава перська легендапро цю квітку.... Послухайте..."Один ангел вранці сидів, плачучи, біля воріт раю, вигнаний звідти за те, що покохав доньку землі. .....Уперше він побачив її на березі річки, дівчина прикрашала волосся незабудками, і з того часу не міг розлучитися з нею. І ось тепер, поки донька землі не розсадить ці квіти повсюди, його не пустять до раю. Завдання непросте, але закохана дівчина погодилась виконати його. ......Протягом багатьох років, за будь-якої погоди, вдень і вночі вона бродила по всіх куточках землі, розсаджуючи милу квітку.....Коли ж виконала свою місію, обоє постали перед райською брамою. І вона відчинилася перед ангелом й перед дівчиною також, хоч була ще живою і смертною. "Оскільки, - мовив страж райської обітелі, - її кохання перевищує спрагу життя, а той, кому вона віддала душу, - ангел, то любов до небесного оберігає від тління земного. Нехай же, - додав він, - спізнає благощів Неба, найвища з яких самовіддане кохання."

Є ще одна, навіть не одна, легенда, але всі не розкажеш... "Коли Господь створив світ і дав імена усім творінням, то випадкво забув назвати одну маленьку квіточку, яка росла на березі струмка. Тоді обійдена квітка підійшла до трону Всевишнього й попросила і іі не забути, дати їй ім'я. На це Господь відповів:"Тебе Я не забуду, не забудь і ти Мене. Ім'я твоє віднині "незабудка"."

...Ще одна легенда чи то бувальщина... "В околицях Люксембурга є маленька, надзвичайно стрімка й прозора, мов скло, річка, що має поетичну назву - "Купання красунь" або "Водоспад чарівного дуба". Остання назва - через те, що річка починається з джерела з-під коріння старезного дуба. Береги її встелені килимом яскраво-синьої незабудки. Численні квіти до того ж помножуються віддзеркаленням кришталевих вод. І ось до цієї чарівної місцини щорічно збирається багато дівчат у вільну хвилину, хлюпаються у чистій воді, співають і танцюють у вінках, влаштовуючи свято наяд під зачарованим дубом"...

Така вона різнокольорова незабудка!

На завершення, як стверджують, сік незабудки має дуже своєрідну властивість загартовувати сталь. Для цього розпечене лезо або іншу сталеву річ слід опустити в нього і тримати, поки не захолоне...Загартована таким чином зброя настільки тверда, що ріже залізо й точильний камінь.Цим способом,кажуть, виготовляли сталь для знаменитих толедських і дамаських клинків....