НЕСПОКІЙНА МАТИ В ГОСТЯХ В БОГА ...
Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка.
- Ти втомилася, жінко? - занепокоївся Господь. - Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.
- Спасибі, я ненадовго – - відмовилася жінка. - Тільки попрошу - і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь сталося? Ніколи собі цього не прощу!
- Що ти не готова собі пробачити?
- Якщо з моєю дитиною що-небудь станеться.
Я якраз і прийшла, щоб попросити Тебе: Господи, спаси і збережи його!
- Я тільки цим і займаюся – серйозно сказав Господь. - Хіба Я дав тобі привід засумніватися в Моїй турботі?
- Ні, але ... в цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий - все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він заб'ється, і йому буде боляче.
Що ж, наступного разу він буде обережніше, бо на своїй шкурі дізнається, що таке біль, - відповів Господь. - Це дуже хороший досвід!
Чому ти не хочеш дати йому навчитися?
- Тому що хочу позбавити його від болю! - гаряче вигукнула мати. - Ти бачиш - я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.
- І тепер хочеш, щоб Я обклав його соломою з усіх боків? Гаразд. Дивись же!
І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх спокус і небезпек, а заодно і від життя.
Жінка бачила, як її син намагається пробратися крізь солому, але марно. Син метався, пробував розірвати солом'яне кільце, впадав то у відчай, то в лють. А зрештою дістав звідкись сірники і підпалив солому. Зметнулося полум'я, і всю картину миттєво затягнуло димом.
- Синку! - закричала жінка.
- Синку, я йду на допомогу!
- Хочеш підкинути в багаття ще соломи? - запитав Господь.
- Май на увазі: чим більше соломи підстилають батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за всяку ціну. Якщо ж це не вдасться, людина може і зовсім почати марнувати життя.
Адже він не знає, що таке біль, і що таке свобода вибору - теж ... ти думаєш, що це мішок соломи, але насправді це мішок проблем. У ньому знаходяться всі жахи, які тобі здаються, всі побоювання, які в тобі живуть, всі страхи, якими ти наповнена. Все, про що ти думаєш і тривожишся, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина так втомилася…
- Виходить, я не повинна піклуватися про сина?!
І це кажеш мені Ти, Господи?
- Піклуватися - скільки завгодно.
Але от тривожитися ти не повинна.
Адже Я - теж про нього дбаю. Дозволь і мені робити Мою справу. Просто не заважай Мені! Але це, як я розумію, питання віри …
/Із мережі/
