Не звинувачуйте нікого в своїй долі,
Вона ж бо нам усім дана з небес,
Одні йдуть швидше, ну а хто поволі,
Але усі несемо власний хрест.
Не звинувачуйте нікого в своїй долі,
Усе минає... й це усе мине,
Можливо хтось з"їдає свій пуд солі,
А хтось п"є мед й у розкоші живе.
І треба жити, дякувать за долю -
За день, за ніч, за сонце і дощі.
Та йти вперед лиш гордою ходою -
Хрест на плечах - усмішка на лиці.
Не звинувачуйте нікого в своїй долі,
Нікого не повчайте й не судіть
І не приховуйте змію в своєму слові -
Несіть свій хрест і просто далі йдіть.
© Іванна Лаврик
