Не забувай в думках ні на хвилину,
Що там, де в очі дивиться війна,
Де смерть лоскоче пазурами спину
І лізе чужоземна сарана...
Стоїть чийсь син... стоїть чиясь дитина...
Чиясь частинка серця і душі...
Чиясь така безмежна половина
І цілий всесвіт в кожному вірші...
Не забувай... Коли лягаєш спати,
Коли зима постукає в вікно ,
Коли кругом загорне сніг лапатий
Всю землю у біленьке полотно.
Не забувай... Молися... Тихо дякуй...
Бо там під снігом у далекім бліндажі
Тримають спокій молоді солдати
Своїм життям... щоразу на межі...
Не забувай...
Як хочеться кричати,коли нестача світла,
Чи тепла...
Що десь в куточку плаче чиясь мати
Й чиясь загорьована вдова...
Не забувай в думках ні на хвилину...
Чого вартує там тепер зима...
І яку бачать навкруги вони картину...
Геть не таку,як в тебе із вікна...
Аліна Войтенко
