Не забудьмо маму, не забудьмо тата...
В нас бо ще тривають різдвянії свята.
Нині вігілія і кутя з ячменю.
Завтра три копійки ляже у кишеню.
Коляда й колядки, хлопчики з торбами.
Ляже білий іній в полі за горбами.
І мороз пришпилить до кожуха зірку.
Пригадає баба як терла затірку.
Як її мастила, маком посипала.
Як в печі жарина з вільхи догорала.
Пригадає й нумо поратись з кутею.
Буде вона схожа на літню лілею.
Бігатиме прудко, буде пахнуть тістом.
Брязькатиме хрестик разом із намистом
Зразу біля серця, там, де живе віра.
Завтра буде свято - дари і офіра.
А сьогодні вітер гонить хмари вражі.
Баняки і ринки вимащені, в сажі.
Дим повзе по стрісі, вже на небі Зірка.
Видно її з фронту, видно і з причілка.
Таїна появи божого Дитяти.
Будуть українці "Отче наш" казати.
І ногами шарпать під столом солому.
І спішить в цей вечір до рідного додому.
Г.Потопляк.
