Не віщуй, зозуле, довгих років!
Досить тих, що доля надала.
Лиш вони були б не одинокі
Й смутком не торкалися чола.
І не дай, Господь, прожити більше
Хоч на час від того, що люблю.
Дай можливість дописати вірші,
Не пізнавши втрати та болю.
Не важливо скільки буде весен,
Головне, щоб зими пережить.
Милуватись квітами черешень,
Й до кохання голову клонить.
Не віщуй, зозуленько, не треба!
Дай надію мріям не старіть.
Хай ще підіймаються до неба
Та дерев гойдають верховіть.
Барчук Р
