ПРО МЕЖІ ДЛЯ ДИТИНИ
Встановлювати межі у вихованні дитини потрібно. Так будується безпека та соціальна взаємодія.
Але щоб це було ефективно, варто не відштовхувати від себе дитину, не карати її, а максимально пояснювати наслідки дій, озвучувати ВЛАСНІ емоції (для цього їх, звісно, варто розуміти, помічати й визнавати), і робити це ПРЯМО а не пасивно-агресивно чи агресивно.
Бути підтримкою дитині, навіть якщо ми забороняємо робити їй щось неприйнятне - з розумінням приймати будь-які її почуття, але наполягати на межах.
Дитина чує дорослого, якщо відчуває, що їй хочуть допомогти, а не засудити. Якщо відчуває, що її готові вислухати. Якщо відчуває здорові послідовні кордони (а не хаотичне сьогодні можна, завтра ні, післязавтра ще якось). Якщо опирається на домовлені правила (що враховують важливі потреби дитини й дорослого) та головне - довірливі стосунки з батьками.
Такі стосунки будуються, зокрема, й у конфліктах. Конфлікти - це не страшно. Страшно - їх не вирішувати. Будь-який конфлікт - це можливість покращити взаємини, встановити здорові кордони й комфортний спосіб взаємодії, що враховує важливі потреби обох сторін.
Озвучуйте себе. З повагою до себе й до того, хто поряд.
