Не вчи мене молитися до Бога!
Бо в вірі посередників нема.
У кожного в житті своя дорога:
то радісна, то різна, то сумна...
І молитви твої читать не буду!
Скажу словами, що відчую я...
Мені байдужі людські пересуди,
хто не носив тісне моє взуття...
Сама вирішую, як з небом говорити.
Немає сили — тихо шепочу.
А за неправду — можу і гриміти!
І від зневіри плачу і кричу...
Суддею буде лиш господар неба!
Захоче — зразу стратить, бо він Бог.
А схоче — нарозумить, якщо треба
і звільнить душу від земних тривог.
Тому, прошу, лиши свої поради.
Дай власним діям ладу і добра.
Не представник ти зі святої влади,
і в друзі я тебе не обира...
Барчук Р
22.04.21
