Не тримайте образ, відпустіть їх на волю,
Бо життя - це лиш мить з невідомим кінцем!
В світі й так вистачає нестерпного болю,
Не кидайте у ближніх своїх камінцем!
Не тримайте образ, невідомо що буде,
Чи побачитесь завтра, чи, може, вже й ні!
Всі ми раз живемо, всі ми грішнії люди,
І серця наші точно, що не крижані!
Не тримайте образ, пробачайте щоразу,
Не збирайте каміння у душах на дні!
Та до Бога звертайтесь за кожну образу:
''Пробачаю. І ти пробач, Боже, мені!"
© Людмила Степанишена
