Не сваріться, люди, в сім'ях.
Скільки того шляху!?
Від весілля до безсилля -
Як до неба птаху.
Скільки тим зіркам світити?
Не моргнеш - погаснуть.
І вже будуть наші діти
Керувати часом.
Що той гнів сьогодні вартий?
Ні душі, ні серця.
А води просити кварту
Може й доведеться.
Ми ж нікому тут, по суті,
Більше не потрібні.
(Світ і так хворіє люттю).
То хіба що рідним-
Поступитися, змовчати...
Ну... знайти дорогу
До примирення, заради
Хоч себе самого.
Бо не знає тої тайни
Ні одна людина:
Чий раніше час настане,
Батька чи то сина
По чиїм пройдуть городі
Янголи з мечами.
Чи не будуть сльози потім
Литися ночами.
... Не сваріться в сім'ях, люди.
Ось вже скоро й літо...
Буде мир - то ми ще будем.
Стільки й всього світу!
З інета.
