Не питаи те про вік, скільки років,
Все одно те для мене відносно.
У житті з-поміж всіх моі х кроків
Час спинявся не раз доленосно.
Загубилася з ліку усіх відчуттів,
Рахувати давно перестала.
Були миті приємних мені почуттів,
Горе також в житті зустрічала.
Терезами хитнула вже доля не раз,
Тисячі, мабуть, точно, а може, і безліч.
Не тримаю на неі душевних образ,
А біжу чимскоріше і и навстріч.
Тож які там роки і якии зараз час?!
Я ще жити нарешті для себе збираюсь.
Запросила мене моя зрілість на вальс,
Усе більше тепер я назад озираюсь.
© Сергій Ущапівський
