Не позичай у мене час.
Його вже зайвого немає.
Он, стрілка літо підганяє,
Вже чверть лишилася на Спас.
А там опівночі вже осінь.
Дощі розмиють циферблат.
Хвилина кожна — то вже блат,
Як серед хмар тоненька просинь.
А ніби ще і не жилося…
Ще весни сіяли зерно,
Здавалось вчора… Ні, давно.
Сьогодні ж — визріло колосся.
І треба встигнути зібрати.
Тож, кожен час під впливом Бога,
Лиш ним дарована дорога
І на життя хвилин витрати.
Барчук Р
27.07.23
