Не плачте з одра за цим світом,
який минає повсякдень.
Ось абрикоси ранні квітнуть,
але той цвіт теж опаде.
Душа, неначе янголятко,
радіє сонячній весні.
Красу квітчасту б обійняти,
зазвичай, мрію цю візьмімо.
Стрічають зоряні простори
кохання перше навесні.
Дощу краплини ллють прозорі,
дають зростати нам усім.
Бракує тільки в світі миру,
бундючно пендриться пиха.
Тривога ніччю утомила,
звихає до причин гріха.
Возвімо з чистою любов'ю
до Господа на небесі.
Почнімо справою любою,
але Його про мир просім.
Хай з Божого благословення
на щодень дивимось в житті.
Дай перемоги нам буденно,
воскреснути би навесні.
Адже ми вірим щохвилини,
за нас страждав, Христос воскрес!
Воскресне й наша Україна,
весною очевидно днесь.
