Не летіть, мої роки,
Не минай, життя, так швидко!
В ріки витікли струмки,
А душа немов лебідка,
Плаває між бистрих вод,
Щастя в доленьки питає.
І серед усіх негод
Вірно весноньку кохає.
Мрії ще не всі збулись
Та рокам немає спину,
Вгору птахами знялись,
Чути пісню журавлину.
А душа моя тремтить,
Мов журавка зажурилась,
Під крилом надія спить
І весна їй знову снилась.
Жалю мій, мене облиш!
Я зроблю із мрій ковток.
Гей, життя, куди спішиш?
Пригальмуй легенько крок.
Ще в вінку моєму квіти,
Весну жду, а ти гайда.
Під крилом зростають діти
І в душі ще ж молода...
Та весна моя лиш в дітях
Повертається у сад.
Гей, роки, мої ви, літа,
Ви ж не вернетесь назад.
©Катя Сорока
