Не крапай, дощику, мелодію сумну
І не змивай красу троянд розквітлих,
Не витрачай ти для багна часу,
Твоє призначення - живе живити.
Не заливай водицею ущерть,
Нехай не пріють трави-сінокоси,
А позмивай пилюку із людей,
Господь благословенням тоді зросить.
Повигнивали, збайдужіли до межі,
Лихі чаляпаються у багатствах...
І мало хто несе сорочку сироті,
Бубнявіють лукаві в своїх царствах.
А марафон брехні, як хитрий лис,
Брудними лапами біжить в майбутнє.
Змивай оті сліди, бо ми ж
Забудемо, що було незабутнє.
Накрапай, дощику, утіхи, не жалю,
Повимивай всю гниль і сіру цвілість,
Щоб у прийдешнім дні, як у раю,
Ми зберегли себе і свою гідність.
Олександра Боднар
