Не ховайся, дитинко, не треба…
То лише блискавиця та грім.
Так бунтує ізранене небо,
надривається болем своїм.
Сипле град, заливає дощами,
ломить вітром верхівки дерев.
Водяні вимальовує брами,
де ховає свій стогін і рев.
Як болить, то завжди так буває:
хтось голосить, хтось в собі кричить.
Хтось образи під край допиває,
намагається душу злічить.
Все це складно, та гірше за грози
фактор людства: ненависть й війна.
Не дощі, а справжнісінькі сльози.
І за дурість висока ціна.
Барчук Р
10.07.22
