Не каркай, вороне,...чого ти кручеш?
Не клич до мого краю більш біду
І так вже не одна дружина й мати плаче,
Що відрядила чоловіка й сина на війну.
Не розганяй ти ще сильніш на серці тугу,
Не викликай в душі ти сльози і жалі'...
І так несила більше витримать наругу
З народу нашого і Богом даної землі...
Лети ж бо, чорний, на скелі та бескиди
І каркай там собі ти, пташе, досхочу
У небі синім там, де гори й схили,
Туди, куди думками навіть не злечу.
Співай деінде свою жахливу пісню,
Аби лиш далі від моїх чутливих вух.
Ти прилети на схід пізніше, вже опісля,
Збирати падаль, щоби зник ворожий дух...
Не каркай, вороне тут, а лети подалі,
Не треба мені більше вже твоїх пісень
І забери з собою у краї чужі усі печалі,
Нехай прийде до нас нарешті мирний день.
24 січня 2023р. © Venera Mar
