Не йди! Постій! Залишся на годинку!
Ще місто спить. Навіщо ж треба йти?
Чому летять хвилини беззупинку?
Де пульт від цього часу віднайти?
Чому, коли спинити ніч потрібно,
Годинники стукочуть, як німі?
Чому тоді, коли це не потрібно
В житті, ми залишаємось одні?
Не треба, стій! Надихатись тобою
Так хочеться сьогодні на життя.
Що буде там опісля того бою?
Чомусь тривожить пульс передчуття,
Чомусь сьогодні хочеться кричати,
Солоні сльози крапають на стіл.
Чому тебе не можу заховати
Від всіх тривог, що бігають навкіл?
Чому тебе я мушу віддавати
Пустим степам, холодним та глухим?
Чому тебе так хочуть обіймати
Вітри холодні в лабіринтах зим?
Не йди, постій! Залишся ще на трохи!
Дай в очі подивитися ще раз!
Дай помолюся мовчки край порогу
За наше завтра, яке БУДЕ в нас.
(с) Ольга Гала
