Не доводьте до відчаю жінку!
Не підводьте її до краю!
Бо тоді за свою поведінку
Буде соромно вам, обіцяю!
І не пробуйте вивести з ладу,
Бо не раз вам усе пригадає.
Зможе дати усім вона раду,
Пошкодує, той хто ображає!
В гніві жінка страшна й небезпечна,
І не снилося вам, на що здатна.
Краще слухайтесь беззаперечно,
Справа ця нелегка й делікатна.
Не робіть, щоби жінка страждала,
Не доводьте її до сказу!
Бо тоді буде місця вам мало,
Не пробачить вона ту образу.
Краще з жінкою - в злагоді й мирі,
Поважайте її, кохайте!
Хай будуть почуття ваші щирі,
А як ні - вірш з початку читайте!
© Людмила Степанишена
