Не дам тобі я впасти в розпач!
І не втечу. Нема чого й куди.
Молитвою, душа моя шепоче:
Немає рідної в нас іншої землі.
На чужині, в далекому комфорті,
Там навіть яблуко – не яблуко, не те.
Не цілять стіни, хоч «після ремонту».
І голова від миру обертом іде.
Як доведеться ворога зустріти,
То краще не «за» спиною, а «перед».
І краще розрізняти їх обличчя
Не «поза» друзями, а «серед».
Нам ще важливо встигнути любити.
Навчитись не прощатися у гніві.
Зростити разом якомога більше квітів.
Бо кожна зустріч може стати і «єдина».
Не витрачати слово для прикраси.
Та щоб не боляче, мов від серпа.
Хай опікаючись, та не запізно розпізнати,
Що істинно, що примха, що лушпа.
Усе мине, поволі чи прожогом.
Не дам тобі я впасти в розпач!
Всю нашу мить, надану Богом,
Я просто буду. Просто буду поруч…
#япростобудупростобудупоруч Victoria Vesna
