Не ховай свої очі весною,
І не думай, що ти вже не та.
Не біда, що колись молодою,
ти була. Промайнули літà.
Не біда, що волосся патлате
ти змінила на звичний хвіст.
І, що той сарафан строкатий,
на поставу твою не вліз.
Не журись, що новІ підбори
запилились у шафі в кутку.
Перші зморшки - то тільки взори...
Не соромся себе таку.
Але очі твої - зелені,
І весняні, як перша трава.
Б'ються бісики в них шалені,
закохалася в них весна.
І твоє ластовиння руденьке,
як на тому старому фото,
де сміється дівча маленьке.
Ти така ж. То лиш мить... польоту.
14. 03. 2021.
Людмила Галінська
