Назбирала в скриню хустинок барвистих,
На жнива тоненькі, білі на свята...
Доленька спочила у квітках вогнистих,
Ну, а ця рябенька — на щодень, проста...
Вицвіла, бабусю, вже Твоя хустина.
В пам'яті спливає образ Твій у ній,
Зелені листочки, дрібна горобина...
Ну чому ж ходила Ти лише в одній?
З китицями, різні... Все для нас тримала.
На Різдво колядки ми співали в них.
Темні — в піст до церкви. Чорную ховала...
Любила турецькі в кольорах рясних.
Під борідку вузлик, сива павутина.
На чолі ясному мудрість, доброта.
Посмішку у рамку обняла хустина...
Вицвіла, рябенька, і як Ти— проста.
©Катя Сорока
