Назавтра була війна!
Страшна!
Бо торкнулася кожної хати!
Насправді, вона - вже доволі стара.
Ми ж всі - майже звикли,
Бо нам не доводилось з дому тікати...
Куди???
В який бік?
Все гуде!!!
Сирени виють, летять ракети.
- Господи, шлях вкажи!
Обізвись!
Ти де?
Що буде з дітьми?
Господи, де Ти?!!!
Новини горять;
Палає ефір!
Транспорт - у пробці:
Усі - на виїзд!!!
Зв'язок зависає і ти, мимохідь,
Знову благаєш Бога про милість!
Тривожна валізка, військовий квиток,
Перекис, бинт...
Води ковточок!
Знайшла ненароком дитячу шкарпетку.
Колись би сказала: "дитячий носочок"...
Невже це - зі мною?
Не може бути!
Я скільки разів, уві сні, воювала!
- Боже, Ти тут?
Я хочу забутись!
За що нам звалилась страшна навала...
...назавтра - рік, як іде війна...
Вже дев'ять років вона триває!
Який же сильний той с@т@на!
Та ми - сильніші!
Нам Бог помагає!!!
- Я знаю, Господи :
Бачиш всіх!
Ти Перемогу в руках тримаєш!
По лівий бік - залиши чужих.
Свої - війну виграють!!!
Ти ж - це знаєш!
Лариса Щербюк
