Грр, у мене нічого не виходить!!
Навчити дитину інакше справлятися з роздратуванням.
Відволікти дитину, перемкнути її увагу замість того щоб дошукуватися причин гніву – непогане рішення. Так у дитини з'являється можливість зробити вибір – сердитися на самоті чи виявити допитливість, погодитись прийняти допомогу і швидко відновити впевненість у собі.
Історія. Трирічній Тетянці не вдається повернути ключі від дверей лялькового будиночка, щоб вийняти звідти ляльку. Замок ніяк не піддається, і дівчинка починає злитися. Тетянка перетворюється на справжню фурію: несамовито кричить і жбурляє будиночок в інший куток кімнати. Вона репетує і кличе маму на допомогу, наказуючи їй миттю щось зробити.
Втім мама не слухається цього беззаперечного наказу, а вдається до хитрощів, щоб допомогти доньці повернути гарний настрій. Не звертаючи уваги на доньчині крики, мама насамперед заспокоює ляльку: каже їй, що та, напевне, злякалася гніву Тетянки. Ефект миттєвий: злість дівчинки поступається місцем цікавості. Нарешті заспокоївшись вона за допомогою маминих порад легко повертає ключ. І дуже пишається тим, що впоралася з цим сама!
Перед початком істерики: За перших ознак напруги спробуйте відволікти дитину грою, або жартом – це допоможе їй не піддатися гніву.
Навчіть дитину справлятися з роздратуванням: Не дозволяйте їй ламати предмети – втрутьтеся, запропонуйте інші варіанти розв'язати проблему. Запропонуйте допомогу, але не перестарайтеся. Дитина має вчитися самостійності.
Коли дитина усвідомила, що сталося, ще кілька разів поставте її в ситуацію, яка спричинила конфлікт.
Не змушуйте дитину занадто часто стикатися з невдачами, даючи їй завдання, які перевищуюють її можливості.
Не порушуйте ритм життя дитини: Тривожність підживлює гнів, тож малюки потребуюють спокійного життя. Подбайте про це, дотримуючись їхніх звичок, особливо режиму пробудження та засинання, навіть у вихідні.
