Наше завтра, як тінь невідомості в безкінечному тунелі життя... В тому тунелі завжди є світло, тільки мало хто те світло бачить... І всі ми не знаємо, що буде з нами завтра... Ніхто... Пробуджуючись, не знаємо як закінчиться день, і в якому гуморі ми зустрінемо захід сонця... Проте, молитвою ми потужно укріплюємо своє єство, і відкриваємо двері наших можливостей у творінні прийдешнього... І творимо часто неможливе для розуміння, і отримуємо те, що нашим силам неможливе... Молитвою і власною дією... Поступками... Але наші можливості урізані простором, часом, нашими навичками, а молитва не обтята нічим... І кожна молитва завжди буває почута... Глибока сердечна молитва за наших воїнів, за наше військо, за наші терени... В молитві ми відкриваємо серце Творцю, і він відповідає, посилає , дає, сповіщає... Молитва покриває захистом воїна, боронить землю, дім, родину, дитину, якщо вона щира, від серця... Молитва, - противага злу, що лавиною потопляє землю... Злу, що повзе ордами з півночі, що причаїлось серед нас і чекає... Молитва, - щит і меч фізично немічного, який не може зі зброєю стати лицем до ворога, матері, дружини, дітей... Молитва, - смолоскип в тунелі незнаного...
Юрій Нагулко
