Справа в тому, що березова біла кора, виключно щільний матеріал, який захищає серцевину стовбура від морозу і механічних пошкоджень. У білій корі берези виявлено антисептичну речовину бетулін, багату сріблом. Крім бактерицидних властивостей і захисту внутрішньої поверхні дерева від пошкоджень, хвороб і шкідників, біла кора берези ще не пропускає повітря і вологу. Але для дерева такий «панцир» несе не тільки користь, але і може нашкодити, просто задушивши живу рослину. Серцевині стовбура берези потрібно дихати. Тут на допомогу і приходять чорні смужки. Це, так звані, «чечевички» — ділянки кори з більш пухкою повітро-вологопроникною структурою. Чим старше стає дерево, тим помітніше стають «чечевички». Через них дерево дихає, як через пори. У старих беріз часто кора поцяткована глибокими чорними борознами, як людське обличчя зморшками, а у молодих дерев кора майже вся біла, ніжна і шовковиста, як шкіра немовляти. В природі не буває нічого «просто так», навіть забарвлення кори берези має важливе значення для рослини.
Детальніше: https://senfil.net/index.php?newsid=394