Вірші Тараса Григоровича надихали різні покоління і вже надихнули не одного митця на створення чогось прекрасного, і мені здається, що ця тенденція продовжиться. Шкода лише, що мистецький проєкт Шевченко ПроРок залишився нереалізованим, а головний режисер Сергій Владиславович Проскурня нещодавно покинув цей світ. Та хочеться вірити, що залишилися його учні, які доведуть справу до кінця і ми ще побачимо цей захід. Завдяки ж першій презентації я і дізналася про такі чудові пісні не менш чудових виконавців.
На жаль, офіційної версії немає, але на Soundcloud є якісніший запис.
Пісня + картини = важко відірвати погляд.
Неперевершена лірика від Едуарда Приступи і Ореста Криси.
2 версії Ой у горі роман цвіте і кожна по-своєму чудова.
Звісно ж, гурт Кому Вниз для мене є тими, хто показав поезію Тараса Григоровича не просто як вірші з шкільної програми, а щось, що набагато глибше і щемкіше. Тому не можу їх не згадати. Це Суботів, Микита Швачка, Світе тихий, До Основ'яненка, Не нарікаю я на Бога, З хустини, З Холодного Яру, За байраком байрак, Зоре моя, вечірняя.
І свіженьке.
Продовжують радувати Шпилясті кобзарі.
Думаю, що ще є чимало пісень написаних на слова нашого Генія та це найзнаковіші для мене.
І мало не забула. До того як почався карантин, в селі Моринцях щорічно проводили дуже гарний і надихаючий фестиваль - Ше. Fest. Він охоплював різні види мистецтв і навіть проводив поетичні "батли". Тому, кому цікаво, можете знайти їх у фейсбуці і дізнатися більше. Сподіваюся, що скоро його проведуть, як і інші мистецькі заходи.
