Нас Божа Мати веде до Сина,
Вона бажає мир Україні.
Її молитва найбільш дієва,
Немов розвились навесні дерева.
Жовто-зелені схилились верби,
А вишні в цвіті, мов снігом вкриті.
Прийшов Воскреслий у сонці в небі,
Навчив любити, як треба жити.
У Нього одяг, мов цвіт той білий,
Садівникові сам став подібний.
На щиру сповідь хмарки прибігли,
Що забруднили совість, вона зрідла.
Що заслонили сонце – й нема хліба.
Ми думали убили, Він ж Воскреслий!
Замало ми любили, в човні без весел.
Когось картали, сами пишались.
Любов не надималась, тільки сумно.
В дорозі до Емаус будь з Ісусом.
Там Божа Мати, плекай надію.
Наважся покохати у цю неділю.
Іти до Бога, як той скиталець,
Життя – дорога, а небо – далеч.
Усі на прощі, в пилюзі мандри.
Пробач нас, Боже! Що в мріях марим,
Тебе забули в людській подобі.
Серця зіпсуті, нема любові.
До Пресвятої зверта Марії,
Яка відстоїть життя надії.
До Сина Свого веде постійно.
Від всього злого боронить вірно.
Всі темні сили перемагає,
До Свого Сина нас навертає.
Просімо в Бога, щоб довіряти.
В Нім перемога, з Ним перемагати.
