У західній частині Тихого океану розташована держава Мікронезія. Вона розпростерлася на величезній відстані – 2500 км, а складається із 607 островів, загальна площа яких усього лиш 701,4 км2. Це можна порівняти з територією одного... міста! На розміри островів указує й назва країни – Мікронезія, що в перекладі з грецької означає «маленькі острови».
Припускають, що предки мікронезійців припливли сюди з найближчих островів, зокрема із Зондських та Філіппінських. Згодом вони досягли відносно високого рівня розвитку. Про це свідчать руїни стародавнього кам’яного міста Нан-Мадол біля південно-східного узбережжя о. Понпеї. Воно зведене на великих блоках, облицьованих багатотонними базальтовими монолітами (вага одного з каменів фундаменту становить 50 т). Вони мають природну форму у вигляді багатогранних призм.
За уявленнями місцевих жителів, місто було центром середньовічної держави Сауделерів. Але, за словами фахівців, усе не так просто. Адже для зведення Нан-Мадол використовували тисячі монолітів, які розміщувалися на іншому боці острова (за іншою версією, вони були залишками більш ранньої споруди). Для їхнього транспортування способом «тягни-штовхай» потрібно було мобілізувати цілу армію робітників. До того ж частина монолітів була піднята на висоту три-, п’ятиповерхового будинку: у середньому за висотою стіна має 8 м, а місцями сягає 18 м. У Тихому океані такі циклопічні будівлі споруджували тільки на легендарному острові Пасхи.
Як завжди в таких випадках, унікальна споруда обросла всілякими, часом фантастичними, здогадами. Так, відомий російський журналіст і письменник-публіцист О. Новиков припускає, що кам’яні споруди були зведені надзвичайно давньою цивілізацією, яка загинула в результаті Всесвітнього потопу; автор путівників Д. Чилдресс уважає, що Нан-Мадол – частина гіпотетичного материка Лемурія, який поринув у безодню Індійського океану, а Д. Черчвард стверджує, що місто – залишок нікому невідомого континенту Му. Найбільш реалістичним виглядає припущення, що Нан-Мадол побудували не предки місцевих жителів, а «заїжджі», точніше, «заплилі» сюди чужоземці. Це могло статися в середині VIII ст., коли відбувалася велика міграція жителів Зондських островів. Вони могли використовувати більш досконалі прийоми будівництва й створити такий загадковий витвір.
https://discover.in.ua/countries_and_cities/nan-madol-kamjane-misto-posered-velikogo-okeanu.html