Намотай мені, Зимонько,
нùток теплèньких,
На м'яке укривало.
Бо мерзне душа....
Тòнких-тòнких, легкùх,
неодмінно білèньких.
Зачаюсь до весни.
Щоб не бýла чужа.
Натруси мені, Зимонько,
пуху на крила.
Із небесного пір'я.
Собі загорнусь.
Як пташина сивèнька,
що тут залишùлась,
і чекає весни.
Я із нею діждусь...
21.01.2022
Людмила Галінська
