Нам просто якось треба жити далі,
Не дивлячись на холод і війну,
Перебороти страх і відчай, і печалі,
І, закусивши губу, витерти сльозу.
Усім нам завжди треба пам'ятати
Всіх тих, хто вже не з нами, а в раю,
Історії героїв славних переповідати,
Що полягли за нас в нерівному бою.
Нам якось треба знову прокидатись:
Стрічати ранок, день, весну,
І без надії сильно сподіватись,
Що Бог зупинить всю цю сатану.
Та де черпати сили я не знаю...
Болить мене, болить мене війна.
Я просто всіх вас міцно обіймаю,
Нехай зігріє врешті нас весна...
Nataliia Wayson
